Газ України
Газ України
 
Головна Мапа сайту Написати листа
 


Урядовий порталУрядовий портал
Нафтогаз УкраїниНафтогаз України
Підприємства з газопостачання та газифікаціїПідприємства з газопостачання та газифікації
ПAT "Львівгаз"

Адреса : 79039, м. Львів, вул. Золота, 42
Телефон : (0322) 33-20-94
Факс: 33-43-74
e-mail : sekretar@lvivgaz.lviv.ua
Історична довідка
Товариство «Львівгаз» є не лише найстарішим вітчизняним підприємством у своїй галузі, а й одним з найбільших як за рівнем газифікації, так і за обсягами реалізації газу.
Історія газового господарства Львівщини, а отже і товариства «Львівгаз», розпочалася понад 150 років тому з першого газового заводу України.
У 1856 році між представництвом королівського столичного міста Львів та німецьким континентальним Товариством міста Дессау було укладено контракт на будівництво газового підприємства (газовні) і освітлення міста світильним газом. Для його будівництва магістрат виділив частину старого торговища худобою неподалік вулиці Сонячної (нині вул. Куліша). Вулиця, де розмістилася ця будівля, відтоді має назву Газова.
Газовню було введено в експлуатацію 1 вересня 1858 року і, згідно контракту, Товариство мало виключне право на постачання газу гміні Львова та приватним особам протягом 25 років, після чого місто або купувало газовню у Товариства за ціною 16-ти кратної ренти, або продовжувало контракт ще на 15 років. Згідно з умовами контракту газовня в 1898 році безоплатно переходила у власність міста.
У Львові до 1858 року для освітлення вулиць використовували ліхтарі з лоєвими свічами або лампами, які застосовували ріпакову, конопляну або букову олію.
Газовня ж виробляла світильний газ із кам’яного вугілля, яке привозили із Пруського селища Жабно. Окрім газу отримували і такі цінні побічні продукти, як кокс, смола, аміак, нашатирний спирт.
За сорок років (з 1858 по 1898 рік) німецьким Товариством було прокладено 40 км підземних чавунних газопроводів в центрі міста і до головного залізничного вокзалу, від яких постачали газом 815 вуличних ліхтарі. Були освітлені найбільші громадські установи: ратуша, прокуратура, театри, музеї, школи, готелі, банки, політехніка, залізниця, фірми, товариства, а також приватні споживачі.
В 1894 році всі вуличні ліхтарі були переведені на світильники із сіточками Ауера, які збільшували силу світла і значно зменшували споживання газу.
Львівська газовня мала свою лабораторію, де за допомогою спеціальних приладів і обладнання перевіряли якість газу.
З переходом у 1898 році газового заводу у власність міського муніципалітету почалися роботи з його реконструкції і будівництва нових ретортових печей і газозбірників, механізації низки робіт, що дало можливість розширити газову мережу і збільшити чисельність газових ліхтарів.
На посаду першого директора газовні в цьому ж році було призначено інженера Адама Теодоровича, який пропрацював до 1920 року.
У 1901 році було введено в дію газовий завод у м. Стрий, у 1910 році – у м. Дрогобич.
Напередодні Першої світової війни поблизу Дашави під час бурильних робіт, які проводила одна з німецьких фірм у пошуках калійної солі, було відкрите родовище газу. Проте до 1918 року бурильні роботи тут не проводилися. За роки війни в місті було знищено більшість ліхтарних стовпів, ламп, засклення і сіточок Ауера.
Після закінчення Першої світової війни підприємством було побудовано фабрику з випуску згущеної аміачної води, аміаку, нашатирного спирту і фабрику з переробки післягазової мазі.
У 1921 році після поновлення бурильних робіт в Дашаві нова свердловина дала потужний фонтан прикарпатського газу. Відтоді розпочався новий етап в розвиту газової промисловості Львівщини. З Дашави простяглися перші газопроводи: Дашава-Стрий (14,4 км, 1921 р.), Стрий-Дрогобич (1924 р.), Дашава-Стебник (1925 р.).
З розвитком газової промисловості у нашому краї виникла потреба у створенні Окружного управління мір і майстерень з випуску вимірювальних приладів і газової апаратури. Починаючи з 1923 р. майстерні Яна Буяка почали випускати газоміри, тягонапороміри, газові лічильники. Окрім приладів місцевого виробництва широко використовувалися німецькі, австрійські і польські газові лічильники та інші контрольно-вимірювальні прилади.
В цей же час почали створювати акціонерні спілки і товариства з видобутку природного газу, будівництва трубопроводів і продажу газу споживачам, серед яких було і АТ «Газоліна», з яким міська газовня підтримувала тісні стосунки.
У 1929 році було прокладено газопровід Дашава – Львів (68 км), розпочато будівництво газорозподільної і вимірювальної станцій, газопроводів у м. Львів, укладено першу угоду Львівської управи з АТ «Газоліна» про прокладання газопрододу до газового заводу і постачання його природним газом.
У міжвоєнний період львівська газовня значно розширилася, з’явилися новобудови, власна промислова колія на залізничній станції Львів-Підзамче-Різниця, магазин на вул. Хоринщизни, 6 (нині вул. Чайковського) з продажу побутових газових приладів і веденню пропаганди з їх безпечного використання.
у 1939 році на базі АТ «Газоліна» було створено Стрийське експлуатаційне управління наркомату нафтової промисловості СРСР.
З квітня 1940 року у Львові почав діяти союзний трест «Укргаз», а в середині 1940 р. на базі міського газового підприємства утворився трест «Львівгаз», який у 1941 році був реорганізований в Львівський газовий завод, першим керуючим якого став головний інженер Півонський Еміль Михайлович.
29 квітня 1946 р. було ухвалено рішення про прокладання унікального магістрального газопроводу Дашава – Київ (500 км) діаметром 20 дюймів з пропускною здатністю 2,5 млн. кубометрів газу на добу з доведенням до 5 млн. По трасі цього газопроводу було споруджено 230 переходів через річки, озера, болота, залізничні й шосейні колії.
У роки Другої світової війни газова промисловість Львівщини працювала в основному на військові потреби. Відходячи, німецька армія підірвала газопроводи на переходах і мостах у 14 пунктах, пошкодила газорозподільні станції. Але після німецької окупації газзаводу дісталася у власність газонаповнювальна станція на 2 компресори виробництва фірми «Демаг». В СРСР таких станцій не було, тому спеціалісти Діпрогазу з Москви знімали креслення цієї станції для подальшого використання.
22 липня 1947 р. постановою Львівського міськвиконкому Львівський газовий завод було реорганізовано в трест «Львівгаз» з підпорядкуванням міськвиконкому, до складу якого входили: Львівський газовий завод, завод по ремонту і виготовленню газової апаратури «Львівгаз-апарат», Управління місцевої газової мережі, міська контора з експлуатації й газозбуту із 4-ма філіями, міська будівельна контора «Львігаззбут», відділ робітничого постачання.
У 1952 році з метою газифікації сільської місцевості та м. Львова при тресті «Львівгаз» створюють ремонтно-будівельне управління.
13 серпня 1955 р. трест «Львівгаз» було реорганізовано в обласний трест «Львівгаз» з підпорядкуванням відділу комунального господарства Львівського облвиконкому, він прийняв на обслуговування все газове господарство двох областей – Львівської і колишньої Дрогобицької.
З 1956 року почалася газифікація області зрідженим газом.
У1960 р. газове господарство тресту розподіляється на чотири одиниці: Львівську, Стрийську, Дрогобицьку і Бориславську. У травні цього ж року в м. Дрогобич організували міжрайонну контору скрапленого газу.
У травні 1961р. трест «Львівгаз» переїхав на нову базу по вул. Золотій, 42, де, після ряду добудов і реконструкцій, функціонує до сьогодні.
У 1961 році тресту «Львівгаз» передають у підпорядкування всі промислові і побутові газопроводи області.
У 1975 році ліквідовується Дрогобицька і створюється Львівська міжрайонна контора зрідженого газу у м. Львів.
У 1975 р. обласний трест «Львівгаз» було реорганізовано у виробниче об’єднання «Львівгаз», а в 1992 р. - перейменовано в державне підприємство з газопостачання та газифікації. Починаючи з 1963 р. і до 1990 р. начальником «Львівгазу» був Березюк Іван Григорович, а з 1 липня 1990 р. на посаду начальника ВО «Львівгаз» було призначено Шевціва Михайла Степановича.
У 1994 р. на базі ДП «Львівгаз» було створено відкрите акціонерне товариство з газопостачання та газифікації «Львівгаз» і призначено першим головою правління Шевціва М.С., який в квітні 1997 р. на перших загальних зборах акціонерів був обраний головою правління.
З 8 листопада 2004 р. обов’язки голови правління виконував Зленко Володимир Володимирович, а з 24 квітня 2005 р. – Марчук Василь Дмитрович.
З листопада 2005 року на загальних зборах акціонерів Марчука Василя Дмитровича було обрано головою правління ВАТ «Львівгаз».
18 листопада 2010 р. відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» рішенням загальних зборів акціонерів перейменовано у Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».
Виконуючим обов’язки голови правління з 6 грудня 2010 р. став Вольський Валентин Володимирович.
На сьогодні ПАТ «Львівгаз» – це підприємство, яке займається постачанням і транспортуванням природного та зрідженого газу до мешканців Львівщини. До складу Товариства входить головне підприємство та двадцять одна філія, санаторій «Арніка» та пансіонат «Бадьорість». «Львівгаз» має розгалужену систему газорегуляторних пунктів (ГРП), підземних та надземних мереж, до яких підключені населення, комунально-побутові та промислові споживачі газу Львівської області.
Внаслідок високого рівня газифікації (72 % житлового фонду) Львівщина належить до числа найбільш газифікованих областей України. На даний час у Львівській області природним газом забезпечено 1 597 населених пунктів, в тому числі 77 міст та селищ міського типу, 1 520 сіл. Рівень газифікації природним газом сільської місцевості – один з найвищих в Україні.
Обсяги споживання природного газу всіма категоріями споживачів в середньому за рік становить понад два мільярди кубометрів, половина з яких використовується населенням. Теплопостачальними підприємствами та промисловими споживачами споживається 40 % від загальної кількості газу, поданого в розподільні мережі товариства.
Одним з найважливіших завдань, що стоять перед працівниками Товариства є забезпечення 100-відсоткового рівня розрахунків за спожитий природний газ та його транспортування. Завдяки самовідданій роботі працівників з кожним роком рівень розрахунків за газ підвищується.
З кожним роком збільшується і кількість населених пунктів, в яких запалюється «блакитний вогник»
На даний час загальна довжина розподільчих газових мереж та газових вводів в області становить 23,6 тис. км. З них 9,08 тис. км – газопроводи високого та середнього тиску. Регулювання тиск газу здійснюється за допомогою 4 084 газорегуляторних пунктів, 59,6 тис. будинкових регуляторів .
В останні роки широкого розповсюдження набула газифікація населених пунктів поліетиленовими трубами за одноступеневою схемою, що значно економить трудові та матеріальні ресурси під час будівництва та експлуатації таких газопроводів. На даний час в області експлуатується 5,6 тис. км поліетиленових газопроводів.


Керівний склад ПАТ «Львівгаз»
Голова правління
Марчак Ігор Іванович
Перший заступник голови правління
Кравчук Сергій Миколайович
Головний інженер
Чайковський Роман Григорович
Заступник голови правління з юридичних питань
Войсович Юрій Володимирович
Заступник голови правління з обліку газу, дисципліни режимів газопостачання та метрології
Король Володимир Йосифович
Заступник голови з економічної безпеки
Куліш Ігор Дмитрович
Заступник голови правління по капітальному будівництву
Пак Роман Володимирович
Заступник голови правління по іншій діяльності
Осташук Любомир Іванович
Головний бухгалтер
Манчак Вікторія Миколаївна
Прес-секретар (контактна особа)
Ростикус Оксана Олександрівна
 
 
© ГазУкраїни, 2008
Розробка: Віадук-Телеком
Дочірня компанія "Газ України"
вул. Шолуденка, 1
04116, м. Київ
тел: (044) 537-0538
факс: (044) 537-0537
melnik@gasukraine.com.ua